Промінь полуденного світла падає на кам’яну підлогу і повільно, плита за плитою, рухається до південного входу. В отворі храму, з шуму міста, з’являється Йосип. Слідом входить дівчина з Немовлям. Назустріч їм з прохолоди храму виходять праведний Симеон і пророчиця Анна. Старець приймає Дитя на руки — їх погляди зустрічаються. Ні звуку. І він каже рухомий духом: «Зараз Ти відпускаєш раба Твого зі світом … Ти світло на просвіту язичникам і слава людей Ізраїлю …». Слова здійсненного пророцтва заповнюють простір, а погляди людей сходяться на явившого Себе Бога. Так про цю подію розповідає євангеліст Лука.
Сьогодні місцем зустрічі людини з Богом, як і раніше є храм, люди приходять туди, але не бачать перед собою ні Немовля Ісуса, ні Розп’ятого Христа, ні Воскреслого Спасителя. Однак тут Він набагато ближче, ніж багато хто може собі уявити. Просто необхідні тиша, терпіння і чуйність. Адже Бог незримо простягає Свої руки та чекає, коли людське серце буде готове піти Йому назустріч.
15 лютого ,у день Стрітення Господнього, у Свято-Вознесенському кафедральному соборі архієпископ Конотопський і Глухівський Роман звершив святкову Божественну Літургію у співслужінні духовенства собору.
Після читання Евангелія настоятель собору звернувся до молящихся з проповіддю.
По закінченню богослужіння духовенство проспівало славлення перед іконою Стрітення Господнього.
Напередодні святкове вечірне богослужіння у Свято-Вознесенському кафедральному соборі очолив архієпископ Конотопський і Глухівський Роман у співслужінні духовенства.
