Третя неділя Великого посту отримала найменування Неділі Хрестопоклонної. Цей день відсилає християн до події VII століття, коли Візантія здобула перемогу над персами і Хрест Господній був повернутий в Єрусалим. З того часу було встановлено чин поклоніння Хресту і написані особливі стихири, в яких він іменується «непереможною Зброєю, непорушним Утвердженням, Перемогою царів, похвалою священник».
У сучасній літургічній практиці чин поклоніння Хресту знаходиться в складі всеношної. Перед вечірнім богослужінням духовенство переносить Хрест з жертовника на престол, перед яким на утрені відбувається поліелей. Далі, під час великого славослов’я, архієрей у супроводі священнослужителів виносить його в центр храму для загального поклоніння. Під спів стихир з Пісної Тріоді віряни прикладаються до Хреста і архієпископ помазує їх єлеєм. До п’ятниці наступного тижня Хрест перебуває в центрі храму, після чого його повертають до вівтаря.
В цьому році Хрестопоклонна неділя випала на день пам’яті сорока мучеників Севастійських, на честь яких освячено один з престолів кафедрального собору.
У 313 році святий імператор Костянтин Великий дарував християнам свободу віросповідання. Але влада в багатьох провінціях як і раніше належала язичникам. Так було і в провінції Вірменія, що розташовувалася на території сучасної Туреччини. Тут, в місті Севастії гарнізоном командував ревний язичник Агріколай. Взимку 320 року він змусив кожного свого воїна зробити жертвопринесення ідолам. Сорок чоловік відмовилися, заявивши, що вони — християни й поклоняються тільки Богу істинному, а не ідолам. Після цього всі воїни прийняли смерть — замерзли в крижаному озері. Їх подвиг залишив глибокий слід в історії віри Христової — вони стали святими.
22 березня, в Неділю Хрестопоклонну, у Свято-Вознесенському кафедральному соборі пройшли недільні престольні торжества. Божественну Літургію звершив архієпископ Конотопський і Глухівський Роман у співслужінні соборного духовенства.
Після заамвонної молитви духовенство на чолі з владикою звершили славлення перед Хрестом Господнім та святковою іконою, що знаходяться в центрі храму.
Напередодні ввечері у Свято-Вознесенському соборі архієпископ Роман звершив святкове всенічне бдіння у співслужінні соборного духовенства.
На Русі день пам’яті Севастійських мучеників ще називали Сороки, а іноді кулики. Як вважали селяни, в цей день на Русь з теплих країн поверталися сорок птахів, а головна з них — жайворонок. Саме тому напередодні жінки пекли «жайворонків» – солодкі печива у вигляді птахів, обмазаних медом або патокою, які потім роздавали дітям.
